Дисертація Зворотній зв'язок | Оголошення | Додому
МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
 » Вибір теми дисертації
 » Планування роботи
 » Пошук літератури
 » Підготовка рукопису
 » Оформлення роботи
 » Публікації за темою
 » Автореферат
 » Захист дисертації
 » Запитання і відповіді
 » Перелік літератури
ОФІЦІЙНІ  ДОКУМЕНТИ
 » Фахові видання
 » Номенклатура спец.
 » Офіційні матеріали
 
НАШІ  ПРОПОЗИЦІЇ
 » Для аспірантів
 » Для студентів
 
 
 
 Головна Методична секція Інформаційна секція Комерційна секція Корисні лінки
  
  
Методична секція | Пошук літератури. Робота з джерелами.

Для початку роботи над дисертацією необхідно скласти список літератури за темою дослідження. На першому етапі варто продумати сам порядок пошуку і приступити до складання списку літературних джерел. Добре складений список навіть при швидкому огляді заголовків джерел допомагає охопити тему в цілому. На його основі можливо вже на початку дослідження уточнити план.
Далі ви повинні переглянути усі види джерел по даній темі. У їхнє число можуть входити матеріали, опубліковані у вітчизняній і закордонній періодиці, монографії, звіти про науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, дисертації, автореферати, депоновані рукописи, звіти фахівців про закордонні відрядження, матеріали закордонних фірм, законодавчі акти, інформація, отримана з мережі Інтернет тощо. Остання може виявитися особливо корисною, якщо ви розробляєте дуже актуальну, широко обговорювану на даний момент тему.
Ступінь розробленості теми стає зрозумілою після знайомства з каталогами великої бібліотеки. Рекомендуємо користуватися послугами Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (Київ, Голосіївський пр., 3, ст. метро "Деміївська").
Режим роботи бібліотеки Вернадського:
- з 1 жовтня по 30 червня - з 9-15 до 20-00 (у неділю - до 18-00);
- з 1 липня по 30 вересня - з 9-15 до 18-00 (у неділю - вихідний).
Державні свята є вихідними.
В останню п'ятницю кожного місяця бібліотека не працює.
Постійними джерелами цілеспрямованого поповнення фонду бібліотеки є передплата, купівля у книжкових магазинах та на аукціонах, книгообмін; повнота поточного комплектування забезпечується надходженням обов'язкових примірників творів друку. Внаслідок цього бібліотека імені Вернадського має універсальний за змістом чотирнадцятимільйонний фонд, що включає документи від зародження писемності (клинописні тексти III тис. до н.е.) до актуальних вітчизняних та зарубіжних наукових видань сьогодення, що є надійним джерелом для плідної праці учених і спеціалістів різних галузей знань.
У фондах бібліотеки імені Вернадського зберігається близько 160 тис. річних комплектів газет - вітчизняних, починаючи з 1735 р., зарубіжних - з 1793 р. Бібліотека отримує всі газети, що видаються в Україні, включаючи багатотиражні видання підприємств, установ, колективних господарств, навчальних закладів, газети партій, конфесій, громадських об'єднань.
Унікальним є майже 200-тисячний довідково-бібліографічний фонд бібліотеки. Вітчизняні і зарубіжні енциклопедії, загальні і галузеві довідники і бібліографічні покажчики, національні бібліографії зарубіжних країн, бібліографічні, реферативні, оглядово-аналітичні видання органів інформації, міжнародних інформаційних центрів дають змогу виконувати бібліографічні, фактографічні, адресні, уточнюючі довідки з будь-якої галузі знань, залучаючи світовий документний потік.
Єдиним в Україні є 500-тисячне зібрання публікацій Організації Об'єднаних Націй (ООН) та її спеціалізованих установ (з 1969 р.). Бібліотека імені В.І. Вернадського, яка є депозитарієм публікацій ООH, щорічно одержує до 15 тис. документів ООН: статути, договори, правила процедур, звіти про засідання, резолюції і рішення, покажчики офіційних матеріалів, публікації з різних проблем науки, техніки, культури, переважно англійською та російською мовами.
Щорічно до бібліотеки надходять 160-180 тис. документів (книг, журналів, газет тощо). Книгозбірня комплектується всіма українськими виданнями, веде міжнародний книгообмін з понад 1500 науковими закладами і бібліотеками 80 країн світу. До бібліотеки як депозитарію документів і матеріалів ООН в Україні надсилаються публікації цієї організації та її спеціалізованих установ.
Система каталогів бібліотеки є такою:
- генеральний (службового користування) і читацький (загального користування) алфавітні каталоги книг;
- надрукованих гражданським шрифтом;
- систематичний каталог книг, надрукованих гражданським шрифтом;
- алфавітний та систематичний каталоги книг, надрукованих латинським шрифтом;
- зведені алфавітний та систематичний каталоги іноземних книг, що централізовано надійшли до фондів бібліотек наукових установ HАH України (з 1970 р.);
- каталог журналів і видань, що продовжуються, надрукованих гражданським шрифтом;
- каталог журналів і видань, що продовжуються, надрукованих латинським шрифтом;
- алфавітний та систематичний каталоги дисертацій;
- алфавітний каталог авторефератів дисертацій;
- каталог архівного фонду творів друку України (з 1917 р.);
- каталоги окремих книжкових колекцій основного книгосховища;
- каталоги на фонди галузевих та спеціалізованих відділів.
Бібліотека обслуговує наукових працівників, спеціалістів господарчого комплексу, викладачів навчальних закладів, аспірантів, студентів вузів (починаючи з 3-го курсу); забезпечує аналітичною інформацією органи державної влади і управління.
Інформаційними ресурсами бібліотеки користується 350 тис. читачів, яким щорічно видається до 4 млн. документів. Щодня книгозбірню відвідує 1-2 тис. науковців, фахівців, аспірантів і студентів. Їх інформаційне обслуговування здійснюється в галузевих та спеціалізованих залах основного бібліотечного комплексу, а також у 6 залах філій, де розміщено найбільше в Україні зібрання газет, фонди рукописів, стародруків і рідкісних видань, естампів і репродукцій, нотних видань, зібрання юдаїки, а також значна частина Архівного фонду Національної академії наук України. Особлива категорія абонентів книгозбірні - інформаційні служби органів державної влади, серед яких Верховна Рада України, Адміністрація Президента України і Кабінет Міністрів України.
Бібліотека імені Вернадського підтримує творчі зв'язки з науковими бібліотеками багатьох країн світу, є членом Міжнародної асоціації академічних бібліотек і науково-інформаційних центрів, Бібліотечної Асамблеї Євразії, веде міжнародний книгообмін з 1497 партнерами з 80 країн.
Для запису в бібліотеку необхідно мати:
- паспорт;
- документ про освіту (диплом вузу чи диплом кандидата або доктора наук). Студенти замість цього пред'являють студентський квиток або залікову книжку (мають бути дійсними і своєчасно продовженими);
- кошти для виготовлення читацького квитка у вигляді пластикової картки.
Фотографії приносити не потрібно. Читачів фотографують цифровим фотоапаратом в самій бібліотеці. Видача квитків здійснюється дуже оперативно. Пам'ятайте, що у неділю послуги запису до бібліотеки не виконуються.
Для замовлення видань з основного книгосховища необхідно скористатися алфавітним чи систематичним каталогами книг, що розташовані одразу при вході за контрольно-пропускним пунктом (КПП). Також діє комп'ютерний каталог видань (з 1993 р.). Для пошуку найновіших надходжень можна скористатися залою нових надходжень (ліворуч від КПП). Праворуч від КПП працює Довідково-бібліографічний відділ (ДБО).
Замовлення на книжки оформляються на спеціальних бланках замовлень. При заповненні обов'язково слід писати шифр кожного видання, автора, назву видання, місце і рік видання, номер читацького квитка, прізвище читача, поточну дату. Для багатотомних видань додатково вказується том, а для періодичних видань - рік і номер журналу. Якщо назва книжки дуже довга, писати її повністю не обов'язково. Достатньо вказати перші три слова (не менше). Так само, якщо у книги багато авторів - в замовленні можна вказати лише першого. Одноразово можна замовити не більше п'яти видань, або двох річних комплектів журналів. Якщо замовлень більше - їх слід робити з інтервалом у 30 хвилин. В неділю замовлення з основного книгосховища не виконуються.
Замовлені видання видаються на другому поверсі бібліотеки через півтори години. Одноразово видаються не більше п'яти видань, або двох річних комплектів журналів. Читачам з науковим ступенем ці ліміти збільшено удвічі. Такі читачі обслуговуються окремо і позачергово. Якщо є потреба взяти більшу кількість книжок це зробити можна, здавши попередні.
Часто трапляється, що потрібна Вам книжка (з основного книгосховища) видана іншому читачеві. Якщо така книжка дуже потрібна, - її можна зняти з номеру - але тільки з 9-15 до 11-30 (слід повернути до 12-00).
Видання, якими читачі не користувалися протягом 7 днів, повертаються до книгосховища. У такому випадку для їх повторного отримання слід здійснити нове замовлення.
Також радимо користуватися підсобними фондами бібліотеки відповідного напрямку. В них ви отримаєте книжку не через півтори години, а негайно після заповнення стандартного бланку замовлення. При цьому слід пам'ятати, що шифри у картотеках підсобних фондів відрізняються від шифрів генерального каталогу.
Звертаємо вашу увагу й на те, що газети в головному приміщені бібліотеки (Голосіївський пр-т, 3) зберігаються тільки за останні півроку. Для замовлення газет за попередні терміни необхідно відвідати філію на вул. Володимирській (ліворуч від університету Т.Г. Шевченка).
Журналами за останні два роки можна скористатися в залі періодичних видань. Журнали, видані у попередні роки слід замовляти в основному книгосховищі.
Таким чином, результатом відвідань бібліотеки на першому етапі має бути складений список літератури. Ви можете здійснити це, користуючись каталогами бібліотеки.
Щоб вірно поставити проблему, необхідно зрозуміти, що в обраній темі вже розроблене до вас, що слабко розроблено, а чого взагалі ніхто не торкався, а це можливо лише на основі вивчення наявної літератури.
Якщо ви погано знайомі з темою, вивчення літератури по обраній темі потрібно починати з загальних робіт, щоб одержати уявлення про основні питання, до яких примикає обрана тема, а потім уже вести пошук нового матеріалу. Якщо ви більш-менш володієте темою, краще починати знайомство з найбільш перспективних, на ваш погляд, джерел.
Літературу варто читати з олівцем в руках, роблячи виписки. Якщо мається власний екземпляр журналу або книги, можна робити нотатки на полях. Це істотно полегшує надалі пошук необхідних матеріалів. Якщо книга бібліотечна - найкраще робити ксерокопії і ставити позначки на самих ксерокопіях. При цьому не забувайте підписувати такі ксерокопії, у противному випадку ви незабаром забудете, яка сторінка ксерокопії з якого джерела зроблена і якому авторові належить, що дуже утруднить літературний огляд, цитування і розміщення посилань у тексті дисертації.
Вивчення наукових джерел бажано проводити поетапно:
- загальне ознайомлення з працею в цілому за її змістом;
- швидкий перегляд окремих сторінок;
- читання цікавих фрагментів;
- виписка (чи ксерокопіювання) матеріалів, що представляють інтерес;
- критична оцінка записаного, його редагування і "чистовий" запис як фрагмент тексту майбутньої дисертаційної роботи.
При вивченні літератури не потрібно прагнути тільки до запозичення матеріалу. Надлишкове цитування створює враження компілятивності роботи. Утім, недостатнє цитування свідчить про слабку проробку питання. Тут необхідно дотримуватись розумної міри.
Паралельно варто обміркувати знайдену інформацію. Цей процес повинен відбуватися протягом усієї роботи над темою, тоді власні думки, що виникли в ході знайомства з чужими роботами, слугуватимуть основою для одержання нового знання.
При вивченні літератури з обраної тематики використовується не вся інформація, що у ній міститься, а тільки та, котра має безпосереднє відношення до теми дисертації і є тому найбільш корисною. Таким чином, критерієм оцінки прочитаного є можливість подальшого практичного використання в дисертації ідей, цитат чи думок.
Можливо, що частина отриманих даних виявиться непотрібною; дуже рідко вони використовуються цілком. Це не є проблемою - від непотрібних ксерокопій завжди можна легко позбутися. Гірше, коли матеріалу зібрано недостатньо. Це гальмує роботу над дисертацією, часом змушує повертатися назад до начебто вже розглянутого питання.
Слід відмітити, що наукова творчість включає значну частину чорнової роботи, пов'язаної з підбором основної і додаткової інформації, її узагальненням і представленням у формі, що є зручною для аналізу і висновків. Факти, застосовуючи образне порівняння, не лежать на поверхні, а сховані подібно самородкам і крупицям золота, розсіяним у великій масі порожньої породи. З цього можемо зробити висновок, що добір наукових фактів - не проста справа, не механічний, а творчий процес, що вимагає цілеспрямованої роботи.
Потрібно збирати не будь-які факти, а тільки наукові факти. Поняття "науковий факт" значно ширше поняття "факт", застосовуваного в повсякденному житті. Коли говорять про наукові факти, то розуміють їх як елементи, що складають основу наукового знання, що відбивають об'єктивні властивості речей і процесів. На підставі наукових фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії і виводяться закони.
Наукові факти характеризуються такими властивостями, як новизна, точність, об'єктивність і вірогідність. Новизна наукового факту говорить про принципово новий, невідомий дотепер предмет, явище або процес. Це не обов'язково наукове відкриття, але це нове, не існуюче раніше знання.
Велике пізнавальне значення нових наукових фактів вимагає обліку й критичної їх оцінки. При доборі фактів треба бути науково об'єктивним. Не можна відкидати факти убік тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм практичне застосування. Нові наукові факти, іноді досить великі, через те, що їх значення погано розкрито, можуть довгий час залишатися в резерві науки і не використовуватися на практиці.
Вірогідність наукових фактів у значній мірі залежить від вірогідності першоджерел, від їхнього цільового призначення і характеру інформації. Офіційне видання, що публікується від імені державних або громадських організацій, установ і відомств, містить матеріали, точність яких у більшості випадків не повинна викликати сумнівів.
Монографія, як наукове видання, що містить повне і всебічне дослідження якої-небудь проблеми або теми; науковий збірник, що містить матеріали наукової конференції; науковий збірник, що включає дослідницькі матеріали установ, навчальних закладів або товариств з найважливіших наукових і науково-технічних проблем, - усі ці видання (зазвичай) мають принципове наукове значення і практичну цінність. У своїй основі вони належать до числа достовірних джерел. Практично абсолютною вірогідністю володіють описи винаходів.
У числі джерел чільне місце посідають наукові статті. Вони можуть бути класифіковані по-різному. З позицій вірогідності доцільно поділяти наукові статті на ті, що відносяться до технічних наук (науково-технічні статті), і ті, котрі відносяться до наук гуманітарних, зокрема, суспільних.
Теоретична стаття в області технічних та інших точних наук відрізняється точністю доказів, зазвичай із застосуванням сучасних математичних методів, моделювання, із залученням даних експериментальних досліджень. У такій статті висновки досить обґрунтовані, а результати розрахунків і експериментів, дані, методики, умови рішення задачі, а також інша інформація мають достовірний характер.
Теоретична стаття в області гуманітарних наук значно більше, ніж стаття науково-технічна, насичена міркуваннями, порівняннями, словесними доказами. Вірогідність її змісту знаходиться в залежності від вірогідності використовуваної вихідної інформації. Однак тут важливе значення має позиція автора, його світогляд, у залежності від яких стаття поряд з об'єктивними науковими даними може містити невірні трактування, помилкові положення, різного роду неточності. Тому варто розібратися в цьому і вірно оцінити її зміст, точно установити істинність суджень автора статті і дати їм відповідну оцінку.
Варто виділити науково-технічні статті, у яких можуть міститися результати незакінчених наукових досліджень. Такі результати вважають попередніми, тому вони мають бути піддані особливо ретельному аналізу й оцінці.
Самостійне значення має інформаційна стаття. З подібною статтею можна зустрітися в будь-якій науковій області. Інформаційна стаття звичайно оперативна й актуальна, вона містить стиснутий, конкретний виклад яких-небудь фактів, повідомлення про яку-небудь подію, явище. У технічних науках до інформаційної можна віднести статтю, у якій приводяться звіти про вироби, про технологічні процеси і т.ін.
Подібно статтям, різним ступенем вірогідності володіють також доповіді, прочитані на наукових конференціях, симпозіумах і т.п. Одні з них можуть містити обґрунтовані, доведені, апробовані висновки, інші можуть включати питання постановочного характеру, пропозиції тощо.
Про вірогідність вихідної інформації може свідчити не тільки характер першоджерела, але і науковий, професійний авторитет його автора, його приналежність до тієї або іншої наукової школи.
В усіх випадках варто відбирати останні дані, авторитетні джерела, точно вказувати, звідки узяті матеріали. При доборі фактів з літературних джерел потрібно підходити до них критично. Не можна забувати, що життя постійно йде вперед, розвиваються науки, техніка і культура. Те, що вважалося абсолютно точним учора, сьогодні може виявитися неточним, а іноді і невірним.
Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, що органічно вплітаються в текст дисертації, складаючи невід'ємну частину аналізованого матеріалу. Вони використовуються для того, щоб без перекручувань передати думку автора першоджерела, для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору і т.п. Цитати слугують необхідною опорою авторові дисертації в процесі аналізу і синтезу інформації. Відштовхуючись від їхнього змісту, можна створити систему переконливих доказів, необхідних для об'єктивної характеристики певного наукового явища. Цитати можуть використовуватися і для підтвердження окремих суджень здобувача.
В усіх випадках число використовуваних цитат повинне бути оптимальним, тобто визначатися потребами розробки теми дисертації. Авторові потрібно встановити, чи доречно застосування цитат у конкретному контексті, чи немає в них перекручувань змісту аналізованих джерел. Причини перекручувань можуть бути різними. В одних випадках з першоджерела можуть бути узяті слова, що не визначають основної суті поглядів його автора. В інших - цитати обмежуються словами, що містять тільки частину думки, наприклад, ту, яка більше відповідає інтересам автора дисертації. Іноді в цитаті викладається точка зору не на той предмет, що розглядається в даному контексті.
Поряд із прямим цитуванням часто прибігають до переказу тексту першоджерела. У цьому випадку також не виключається імовірність перекручування змісту, тому текст переказу треба ретельно звіряти з першоджерелом.
Здобувач повинен ретельно стежити за правильністю цитування. Неповна, неправильна, навмисне перекручена і підігнана під цілі дисертанта цитата зовсім не прикрашає його роботу і перекручує зміст цитованого джерела.
Працюючи з літературою, не варто намагатися прочитати кожну книжку від початку і до кінця. Слід ознайомитись з її змістом і перейти до потрібного розділу. Далі, переглядаючи видання "за діагоналлю" слід визначити, є в ньому щось корисне чи ні. Але подібний досвід вже не можна описати кількома рядками порад. Він приходить лише після тривалої роботи з науковими літературними джерелами.

Корисні лінки за темою:
Дистанційне замовлення копій джерел

 

 

WWW.OSVITA.TV

Головна | Методична секція | Інформаційна секція  
Комерційна секція | Корисні лінки | Оголошення | Контактна інформація